George
09.02.2011, 22:54
УКРАЇНА. ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ІНСТРУМЕНТИ
“Політика є самим концентрованим виразом економіки”. Цю аксіому створив Ульянов-Лєнін, хоча у діяльності він та його прибічники робили навпаки (про це іншим разом). Зараз про Україну.
20 років тому хазяїном України була партноменклатура. Вона контролювала геть усе та керувала нею за допомогою “партхозактиву” - партійців “другого гатунку”. “Третій гатунок” виконували рішення верхівки та допомагали “другому гатунку”. Свого економічного, а тому й політичного, обличчя не мали.
Розпад СРСР, як наслідок економічної та ідеологічної криз, поламав геть усе. Партноменклатура розповзлася хто куди: хто прихопив шматочок-підприємство, хто почав політичне шаманство (бо іншого не вмів), а хтось навіть у релігійні організації (теж за фахом) подався. Керувати ж країною став найбільш прогресивний номенклатурник, Кравчук.
Але більшу частку підприємств прихопив або став контролювати “червоний директорат”, який привів до влади “свою людину”, Кучму.
Здеформована за 70 років економіка, з її перерозвиненою важкою промисловістю, почала потихеньку розпрямлятися. У її до того другорядні сегменти, фінанси та торгівлю, шмигонули усі, хто міг та бажав, тому досить швидко ці сегменти наростили м'язи, почали відчувати свою силу та ролі у житті країни. І претендувати на повагу до себе та своїх інтересів. Для захисту інтересів у політичній площині усі три сегменти (промисловість, фінанси та торгівля) почали формувати партії та партійки, з яких, кінець кінцем, створилися Регіони, НУ та БЮТ.
Вважаючи себе найсильнішими, а тому й головними, першими пішли до бою Регіони. “Хто наймогутній в Україні? Донбас. Йому й займати “Великий Стіл” у Києві!”. Проти виступив тандем шахраєбанкірів та купипродаїв і у битві на Майдановому полі відбив зазіхання “правильних пацанів”. Але, втративши єдність через те саме “Хто головний?”, тандем втратив і владу.
У геніальній “Карнавальній ночі” директор Палацу культури, Огурцов-Ільїнський, сказав, що “...Звідкілясь запрошувати Бабу-Ягу не будемо. Виховаємо у своєму колективі!”. Так саме і в Україні — кожен економічний сегмент висунув на політичну роботу своїх вихованців: технаря Януковича, банкіра Ющенка та “газову принцесу” Тимошенко. В країні просто не було професійних політиків, тому на безриб'ї і рак — риба. Що ж їх, імпортувати накажете?!
І почалася політична боротьба! І досі іде без якихось принципових змін у країні! Бо нічого не змінюється у саміх секторах: ті самі чугун та сталь на експорт, ті самі газ та вугілля для їх виробництва як імпорт; ті самі спекуляції та шахрайство у фінансах; той самий імпорт в країну всього, що вона й сама спроможна виробляти. Яка економіка — така й політика!
Більш за всіх знівеченим виявилося село. “Колгоспний строй”, якого світ не бачив, знівечив геть усе. І перше за все — людей! Видно це з того, що село не спромоглося ані на економічний підйом, ані на створення або найм якоїсь партії для свого представництва у політиці. І жодна з партій партійок або політсект не наважилась піти в село, запропонувати цікавий для нього напрямок дій.
Саме у цьому головні труднощі України — потенційно головний сегмент її економіки виявився і знаходиться економічно і політично у стані “нижче плінтусу”! Так, занапастив його радянський період історії, але чому ж він, як не пнеться, не стає на ноги?! Та йому свідомо не дають цього зробити, не бажають мати собі конкурента саме ті три сектора економіки, що панують зараз по черзі у економіці та політиці! Саме тому вже стільки років гальмують вони головну умову стрімкого підйому села — ринок землі! І саме тому “народні депутати” Верховної Ради об'єктивно є “ворогами народу” сучасної і майбутньої України! І саме цьому на останніх президентських виборах усі політичні сили отримали такі відсотки голосів, при яких “благородна людина” повинна була б застрелитись або перестати вважати себе благородною! Але цьому “політбомонду” усе “Божа роса”!
“Політика є самим концентрованим виразом економіки”. Цю аксіому створив Ульянов-Лєнін, хоча у діяльності він та його прибічники робили навпаки (про це іншим разом). Зараз про Україну.
20 років тому хазяїном України була партноменклатура. Вона контролювала геть усе та керувала нею за допомогою “партхозактиву” - партійців “другого гатунку”. “Третій гатунок” виконували рішення верхівки та допомагали “другому гатунку”. Свого економічного, а тому й політичного, обличчя не мали.
Розпад СРСР, як наслідок економічної та ідеологічної криз, поламав геть усе. Партноменклатура розповзлася хто куди: хто прихопив шматочок-підприємство, хто почав політичне шаманство (бо іншого не вмів), а хтось навіть у релігійні організації (теж за фахом) подався. Керувати ж країною став найбільш прогресивний номенклатурник, Кравчук.
Але більшу частку підприємств прихопив або став контролювати “червоний директорат”, який привів до влади “свою людину”, Кучму.
Здеформована за 70 років економіка, з її перерозвиненою важкою промисловістю, почала потихеньку розпрямлятися. У її до того другорядні сегменти, фінанси та торгівлю, шмигонули усі, хто міг та бажав, тому досить швидко ці сегменти наростили м'язи, почали відчувати свою силу та ролі у житті країни. І претендувати на повагу до себе та своїх інтересів. Для захисту інтересів у політичній площині усі три сегменти (промисловість, фінанси та торгівля) почали формувати партії та партійки, з яких, кінець кінцем, створилися Регіони, НУ та БЮТ.
Вважаючи себе найсильнішими, а тому й головними, першими пішли до бою Регіони. “Хто наймогутній в Україні? Донбас. Йому й займати “Великий Стіл” у Києві!”. Проти виступив тандем шахраєбанкірів та купипродаїв і у битві на Майдановому полі відбив зазіхання “правильних пацанів”. Але, втративши єдність через те саме “Хто головний?”, тандем втратив і владу.
У геніальній “Карнавальній ночі” директор Палацу культури, Огурцов-Ільїнський, сказав, що “...Звідкілясь запрошувати Бабу-Ягу не будемо. Виховаємо у своєму колективі!”. Так саме і в Україні — кожен економічний сегмент висунув на політичну роботу своїх вихованців: технаря Януковича, банкіра Ющенка та “газову принцесу” Тимошенко. В країні просто не було професійних політиків, тому на безриб'ї і рак — риба. Що ж їх, імпортувати накажете?!
І почалася політична боротьба! І досі іде без якихось принципових змін у країні! Бо нічого не змінюється у саміх секторах: ті самі чугун та сталь на експорт, ті самі газ та вугілля для їх виробництва як імпорт; ті самі спекуляції та шахрайство у фінансах; той самий імпорт в країну всього, що вона й сама спроможна виробляти. Яка економіка — така й політика!
Більш за всіх знівеченим виявилося село. “Колгоспний строй”, якого світ не бачив, знівечив геть усе. І перше за все — людей! Видно це з того, що село не спромоглося ані на економічний підйом, ані на створення або найм якоїсь партії для свого представництва у політиці. І жодна з партій партійок або політсект не наважилась піти в село, запропонувати цікавий для нього напрямок дій.
Саме у цьому головні труднощі України — потенційно головний сегмент її економіки виявився і знаходиться економічно і політично у стані “нижче плінтусу”! Так, занапастив його радянський період історії, але чому ж він, як не пнеться, не стає на ноги?! Та йому свідомо не дають цього зробити, не бажають мати собі конкурента саме ті три сектора економіки, що панують зараз по черзі у економіці та політиці! Саме тому вже стільки років гальмують вони головну умову стрімкого підйому села — ринок землі! І саме тому “народні депутати” Верховної Ради об'єктивно є “ворогами народу” сучасної і майбутньої України! І саме цьому на останніх президентських виборах усі політичні сили отримали такі відсотки голосів, при яких “благородна людина” повинна була б застрелитись або перестати вважати себе благородною! Але цьому “політбомонду” усе “Божа роса”!